Гонтівська ЗОШ І - ІІІ ступенів
Неподалік шляху з Немирова на Могилів –Подільський, що наче змійкою в’ється через село Гонтівку (раніше Серби) , потопаючи в зелені стоїть красуня села середня загальноосвітня школа. Тут поруч і стадіон і навчально-дослідні ділянки і стрімкі ялини по яких грайливо скачуть білочки, не боячись наблизитись до рук школяра і поласувати чимось смачним.
Побудована дана школа у 1967 році базовим господарством-колгоспом ім.Леніна, керівником якого був Микола Сидорович Назарчук.
(з газети «Ленінським шляхом № 4 від 09.1967р)
Що ж до історії освіти у Гонтівці то вона має тут глибокі корені і міцні традиції.
Так у 19 столітті сербіяни мали можливість навчатись у церковно-приходській школі, а в кінці цього ж століття мережа освітніх закладів у селі значно розширюється. Це в першу чергу пов*язано із ім.*я одного із найбільших поміщиків с. Серби
Й.А. Волошиновським, який проводив надзвичайно велику просвітницьку роботу. Саме дякуючи йому в селі була відкрита недільна школа, де навчались не лише діти, але й дорослі. Він же редагував і видавав тут же масовим тиражем газету «Світова зірниця», яку охоче читали сербляни і вся Подільська губернія. Далеко не кожне село чи містечко не могло мати такого навчального закладу який існував у селі з 1878 року. Про це ми довідуємось із праці архііерея Сицинського «Трудьі Подольского Епархиального историко-статистического коми тета», видання 1901 р., де він описуючи с.Серби, відмічає: «Новьіе причтовьіе помещения строяться здесь с 1899г. В Сербах есть министерское однокласное народное училище с 1878г.»
(праці архііерея Сицинського «Трудьі Подольского Епархиального историко-статистического коми тета»)
Після приходу до влади більшовиків у 20-х роках в селі було відкрито початкову школу, яку в 1931 році реорганізовано у семирічну. Отже, до Великої Вітчизняної війни учнівська молодь сіл , які належали до Серблянської сільської Ради (Чубарівка, Ворошилівка, Котлубаївка) навчалась у семірічній школі та у початковій, що діяла в селі Котлубаївка. Довгий довоєнний час дану початкову школу очолював Головатюк Василь Якович, а семирічну Главацький Канон Григорович.
(розповідь – спомин вчителя Тонкоголосюк О.Ф.)
Зразу ж, по закінченні Великої Вітчизняної війни навчання у цих школах було відновлено. Єдиного приміщення семирічної школи не було. Навчальні класи були обладнанні у старому приміщенні бувшої початкової школи. Інші навчались у пристосованих під навчальні класи будинках старого земельного банку та будинку, який було побудовано для двадцятип*яти тисячників , в якому після реконструкції на сьогоднішній день знаходиться дитячий садок.
У післявоєнні роки семирічну школу очолював Пацюк Іван Матвійович.
(розповідь – бібліотекаря школи Гринюк О.С.)
У 1948 році , на честь 180-річчя Коліївщини та з метою збереження історичних найменувань згідно Указу Президії Верховної Ради УРСР с. Серби було перейменовано на село Готівку.
( матеріал архіву кабінета історії)
Радісною була звістка для Гонтівчан влітку 1956 року, про рішення обласної Ради депутатів трудящих та облвно: «Згідно подання виконкому Чернівецької районної Ради депутатів трудящих реорганізувати з початку 1956-1957 навчального року Гонтівську семирічну школу у середню». ( матеріал архіву кабінета історії)
Директором даної школи після Пацюка І.М. працював Назарчук Микола Сидорович. Справжніми майстрами своєї справи тут були педагоги: Кіщенко Фризен Лук*янович, Кіщенко Ганна Іванівна, Дейнега Іван Гаврилович та Дейнега Марія Миколаївна, Заблоцька Ганна Кирилівна, Тонкоголосюки Олексій Федорович та Валентина Євгеніївна, Малюта Василь Федорович та Інші…
( з книги наказів Гонтівської школи 1963 – 1966р.)
З обранням Назарчука Миколи Сидоровича головою колгоспу, колектив школи очолює Степанець Галина Іванівна, а невдовзі Когут Віра Іванівна.
І ось довгожданий 1 9 6 7 рік. Чи не найкраще свято для села - красуня
Н о в а школа гостинно відкриває двері для учнівської молоді не лише гонтівчан , а й для дітей більш, як десяти навколишніх сіл.
Нову школу потрібно впорядковувати , обладнати кабінети, облаштовувати шкільне подвір*я, чітко вести навчальний процес . І за цю справу береться новопризначений у 1967 році директор школи, людина надзвичайно наполеглива і працьовита Грудін Арон Петрович, якому через кілька років, враховуючи успіхи школи у навчально-виховному процесі було присвоєнно високе звання – Заслужений учитель України».
( з розповіді сина А.П.Грудіна В.А. Грудіна )
Пліч-о –пліч з ним працювали тут педагоги Когут Віра Іванівна, Буяновська Галина Григорівна, Руда Валентина Миколаївна, Дембіцька Віра Іванівна, Циба Онися Никифорівна, Когут Іван Дем*янович та раніше згадані ветерани педагогічної праці.
( з книги руху кадрів Гонтівської школи 60-х р. )
У 1968 році на честь 200-річчя Коліївщини на території школи було відкрито пам’ятник Івану Гонті (скульптор Іван Гончар), а в 1974 році – шкільний краєзнавчий музей.
У 1977 році до школи прибудовано гуртожиток для учнів на 50 спальних місць із всіма необхідними умовами для нормального проживання, відпочинку та підготовки до занять дітьми із віддалених сіл.
З роками множилась слава Гонтівської середньої школи, про що свідчать численні нагороди, що демонструються у шкільному музеї. Педагогічний колектив поновлювався молодими педагогами, які в роботі рівнялись на «Відмінників народної освіти», Грудіну Наталю Василівну, Буяновську Галину Григорівну, Поборончук Таїсу Корніївну, Третяк Галину Степанівну.
( з книги руху кадрів Гонтівської школи 70-х р. )
За 45-річну історію діяльності школи, як середньої, із її стін вийшли кілька тисяч випускників, більше 50 які були нагородженні Золотими та Срібними медалями.
Сьогодні це вчені , учителі , лікарі, спеціалісти, сільського господарства, промисловості, артисти, бізнесмени.
Школа по праву гордиться своєю художньою самодіяльністю, завдячуючи цим «Старшому вчителю» сину покійного директора школи Грудіна А.П.- Віктору Ароновичу. Під його керівництвом створено кілька ансамблів, особливо вражаючим є зразковий дитячий оркестр народних інструментів «Барвінок» - неодноразовий лауреат обласних та республіканських оглядів – конкурсів. У 1986 році побував з гастролями за кордоном.
(книга « Подільські соловейки» 1997 р.)
Нелегко було виживати школі у перші роки становлення Української незалежної держави. Незважаючи на багато негараздів, школа безперебійно працювала, даючи знання дітям. На той час директорами даної школи були Маковій Іван Герасимович та Телішевський Анатолій Вікторович.
На даний період, педагогічний колектив в складі 18 учителів, керований бувшим випускником даної школи Колісніченком Юрієм Петровичем успішно продовжує примножувати кращі традиції, набуті десятиліттями в справі навчання і виховання підростаючого покоління.
(співбесіда з громадкістю села)
На численних ювілейних зустрічах випускників школи справедливо і заслужено звучать слова глибокої вдячності учителям старшого і нинішнього покоління за ту працю, благородну справу, якій вони присвятили своє життя.
